Нерви такі напружені. Час від часу, читаючи новини, ловлю себе на відчутті паніки.
І зараз як ніколи хочеться помріяти.
Що влада прийде до розуму. Що припиняться арешти, тортури і вбивства. Що люди відчують спокій, і впевненість, і радість, і, звісно, сум за загиблими та пораненими. Та все одно матимуть надію. І перестануть боротися, пручатися,
(
Read more... )